Правила гри в Дурня перевідного
Дурень перевідний — популярна картярська гра, що поєднує в собі азарт, спортивний інтерес і розвиток невербальної пам’яті. Для її проведення потрібна колода з 36 карт, ролі яких задіяні в грі за старшинством від молодшої до старшої наступним чином: шістка, сімка, вісімка, дев’ятка, десятка, валет, дама, король, туз.
Мета гри — позбутися всіх карт раніше за інших учасників.
Чим перевідний дурень відрізняється від звичайного?
Якщо учасник не хоче відбиватися, він може перевести хід на наступного суперника, кинувши карту такої ж цінності. В такому разі наступний, хто криється, повинен узяти або відбити всі переведені під нього карти, або додати ще одну рівноцінну й перевести хід під наступного гравця.
Хід гри
- На початку партії кожному гравцю видається шість карт.
- Система визначає козирну карту, яка розташовується на ігровому полі під основною колодою. Її масть вважатиметься козирною впродовж усієї гри й дає можливість перекривати будь-які карти інших мастей.
- Перший хід робить учасник, який має на руках наймолодший козир і далі за годинниковою стрілкою.
- На полі дозволено виставляти кілька карт однієї цінності одночасно, а також підкидати під час кону карти, рівноцінні тим, якими ходили й відбивалися.
- Карт, якими ходить учасник, за кількістю не має бути більше, ніж на руках у того, хто відбивається.
- Гравець, на якого зроблено хід, має три варіанти дій: відбитися, взяти карту собі або перевести хід, якщо жодну карту ще не було покрито.
- Щоб покритися, той, хто відбивається, може вибрати з усіх своїх карт або старшу (але такої ж масті), або будь-який козир, при цьому козирні карти можна відбити тільки старшим за рангом козирем.
- Після відіграного кону учасники по черзі отримують з колоди карти, яких бракує (до 6 штук). Спочатку добір отримує гравець, який робив хід першим. Останній — той, хто відбивався.
Фінал
Програє той учасник, який став останнім із гравців, хто не встиг позбутися всіх карт.
×